безскоромник

безскоро́мник

-а, ч.

Віруюча людина, що суворо додержується постів.

Значення в інших словниках

1. безскоромник — безскоро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безскоромник — БЕЗСКОРО́МНИК, а, ч. У віруючих – людина, яка суворо додержується постів. Він був святобожний, начитаний у богослов'ї, безскоромник і любитель обряду (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
3. безскоромник — БЕЗСКОРО́МНИК, а, ч., заст. У віруючих — людина, що суворо додержується постів. Він був святобожний, начитаний у богослов’ї, безскоромник і любитель обряду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 541).  Словник української мови в 11 томах
4. безскоромник — Безскоромник, -ка м. Постникъ. Конотоп. у.  Словник української мови Грінченка