безсмертки
БЕЗСМЕ́РТКИ, ів, мн.
Однорічні й багаторічні трав'янисті рослини родини складноцвітих із сухими, яскраво забарвленими листочками; вирощуються як декоративні.
За часів Стародавнього Риму безсмертки використовували для виготовлення довговічних вінків і “сухих” зимових букетів (з навч. літ.);
У другій половині літа, коли рослинність степу майже вигоряє, сріблясто-сірі кущики безсмертків вкриваються ніжно-рожевим цвітом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)