безсоромно

БЕЗСОРО́МНО.

Присл. до безсоро́мний.

Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (М. Коцюбинський);

Його [анарха] .. не приваблювало її запашне тіло, яке вона завжди безсоромно демонструвала під надто прозорим капотом (М. Хвильовий);

Хто вона, та жінка, що безсоромно приходила до її сина в узбецькій паранджі? (Іван Ле);

Ми не пустим на поріг – Торбохвата і хапугу, Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Олійник);

Скоромно, скромно, безсоромно, чемно гріха червоний дзбанок пригублю (В. Стус);

// у знач. пред.

Се таки справді було смішно і безсоромно: злигатись із панською наймичкою, хвойдою (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. безсоромно — безсоро́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безсоромно — Присл. до безсоромний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безсоромно — Безсоро́мно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. безсоромно — БЕЗСОРО́МНО. Присл. до безсоро́мний. Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (Коцюб., II, 1955, 142); Хто вона та жінка, що безсоромно приходила до її сина в узбецькій паранджі?...  Словник української мови в 11 томах
5. безсоромно — Безсоромно нар. Безстыдно.  Словник української мови Грінченка