безсоромно

БЕЗСОРО́МНО. Присл. до безсоро́мний.

Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (Коцюб., II, 1955, 142);

Хто вона та жінка, що безсоромно приходила до її сина в узбецькій паранджі? (Ле, Міжгір’я, 1953, 127);

Ми не пустим на поріг — Торбохвата і хапугу. Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Ол., Вибр., 1959, 250).

Значення в інших словниках

1. безсоромно — безсоро́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безсоромно — Присл. до безсоромний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безсоромно — БЕЗСОРО́МНО. Присл. до безсоро́мний. Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (М. Коцюбинський); Його [анарха] ..  Словник української мови у 20 томах
4. безсоромно — Безсоро́мно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. безсоромно — Безсоромно нар. Безстыдно.  Словник української мови Грінченка