безтактний
БЕЗТА́КТНИЙ, а, е.
Який не виявляє тактовності у поводженні з іншими; нетактовний.
Чи не ляпнула часом свекруха здуру щось таке, що образило гостя? Вона ж бо така безтактна! (Б. Антоненко-Давидович);
Історія здалась настільки буденною, що Артамонов не став розпитувати детальніше, та й боявся бути безтактним (Л. Дмитерко);
Завжди приємніше слухати того, хто говорить грамотно і ввічливо, ніж того, хто, хоч і грамотний, але безтактний (із журн.);
// Який є виявом нетактовності, свідчить про відсутність такту в кого-небудь.
Звичка Ярини втручатися в чужі справи здавалася їй [Ніні] безтактною (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)