безтямки
БЕЗТЯ́МКИ, присл., розм.
Те саме, що безтя́мно.
Він безтямки засовався на ліжку, зітхнув, заскреготав зубами (Панас Мирний);
З широко отвореними [відкритими] очима .. пленталася [Марійка] безтямки, без заміру й цілі по хаті (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)