безтямки
БЕЗТЯ́МКИ, присл., розм. Те саме, що безтя́мно.
Він безтямки засовався на ліжку, зітхнув, заскреготав зубами (Мирний, І, 1954, 358);
З широко створеними очима.. пленталася [Марійка] безтямки, без заміру й цілі по хаті (Коб., II, 1956, 242).
Словник української мови (СУМ-11)