безцінь
БЕ́ЗЦІНЬ, рідко БЕ́ЗЦІН:
◇ (1) За бе́зцінь (рідко за бе́зцін, за безці́нок) – дуже дешево, майже дарма.
Прийдеться своє продавати – за безцінок іде, а в городі що купити треба – ціни не закажеш (Панас Мирний);
У кількох бідніших він позакупляв за безцінок частки поля (І. Франко);
Траплялися в ній [бібліотеці] книжки старі, раритети навіть музейної вартості, випадково куплені за безцінь на базарах (В. Підмогильний);
Порадившись, загнали [Василь і Василиха] в місті швейну машину за безцін (П. Козланюк);
– Знову ж, – вели далі купці, – коли вже продамо ми за безцінок свій товар, то хіба можемо купити, що бажаємо? (С. Скляренко);
Дачники .. за безцінь купують у Городищах старі, полишені хати (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)