безшелесний
БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ, а, е.
Тихий, безшумний.
В глибині його [лісу] темній, безшелесній співали полохливі соловейки (О. Кобилянська);
Річка була полита багрянцем. А трави й люди стояли безшелесні (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)