безшлюб'я
БЕЗШЛЮ́Б'Я, я, с.
Те саме, що безшлю́бність.
Порушення обітниці безшлюб'я й цноти кінчались [на Січі] завше страшною розплатою (О. Ільченко);
Отоді й укорінився намір висвятитися у ченці: дати обітницю безшлюб'я (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)