бекати
БЕ́КАТИ, аю, аєш, недок.
1. Кричати, видавати звуки (про кіз, овець).
Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала (І. Нечуй-Левицький);
Бекали вівці, верещали свині (О. Гончар).
2. розм. Невиразно, нечітко, плутано говорити.
Дячок .. збивався, мекав, бекав, псував святу молитву (Ю. Мушкетик);
Учень бекав біля дошки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)