бекати
БЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці.
Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала (Н.-Лев., І, 1956, 69);
Бекали вівці, верещали свині (Гончар, II, 1954, 190).
Словник української мови (СУМ-11)