белендіти
БЕЛЕНДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., діал.
Базікати.
От белендить нісенітниці! (І. Франко);
Ну, я почав йому белендіти про оті всякі чутки про сироїдів (П. Козланюк);
Я позавчора белендів тобі про легенду (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)