бенедиктинці
БЕНЕДИКТИ́НЦІ, ів, мн. (одн. бенедикти́нець, нця, ч., бенедикти́нка, и, ж.).
Католицький чернечий орден, заснований в Італії на початку VI ст. Бенедиктом Нурсійським; жіноче відгалуження ордену – бенедиктинки.
Собор, колишній костьол бенедиктинців, крає небо високими, різкими шпилями з хрестами (М. Малиновська);
Монастирі бенедиктинців були свого часу дуже багаті і впливові (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)