бензидин

БЕНЗИДИ́Н, у, ч., хім.

Отруйна органічна речовина, що являє собою безбарвні блискучі кристали, які темніють на світлі й повітрі і є важливим напівпродуктом для одержання органічних барвників.

Бензидин – канцерогенна речовина (з наук. літ.);

Для одержання бензидину у виробництві барвників як розчинник та окисник використовують нітробензол (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. бензидин — бензиди́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бензидин — -у, ч. Дуже отруйний ароматичний діамін, який застосовують при хімічному аналізі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бензидин — бензиди́н (від лат. benzoe – ароматичний сік і грец. δυναμόω – зміцнюю) органічна сполука, безбарвні блискучі кристали, що темніють на світлі й повітрі. Напівпродукт для одержання барвників.  Словник іншомовних слів Мельничука