бензидин
БЕНЗИДИ́Н, у, ч., хім.
Отруйна органічна речовина, що являє собою безбарвні блискучі кристали, які темніють на світлі й повітрі і є важливим напівпродуктом для одержання органічних барвників.
Бензидин – канцерогенна речовина (з наук. літ.);
Для одержання бензидину у виробництві барвників як розчинник та окисник використовують нітробензол (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бензидин — бензиди́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бензидин — -у, ч. Дуже отруйний ароматичний діамін, який застосовують при хімічному аналізі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бензидин — бензиди́н (від лат. benzoe – ароматичний сік і грец. δυναμόω – зміцнюю) органічна сполука, безбарвні блискучі кристали, що темніють на світлі й повітрі. Напівпродукт для одержання барвників. Словник іншомовних слів Мельничука