бензилпеніцилін

БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІ́Н, у, ч., фарм.

Лікувальний антимікробний хіміопрепарат ряду пеніцилінів.

Бензилпеніцилін випускається у вигляді натрієвої та калієвої солей для парентерального введення (з наук. літ.);

Бензилпеніцилін швидко виводиться з організму, у зв’язку з чим потребує частого введення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. бензилпеніцилін — -у, ч. Антибіотик; застосовують при запальних захворюваннях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бензилпеніцилін — бензилпеніцилі́н (від лат. benzoe – ароматичний сік і пеніцилін) антибіотик. Застосовують при запальних захворюваннях.  Словник іншомовних слів Мельничука