бензилхлорид

БЕНЗИЛХЛОРИ́Д, у, ч., хім.

Галогенопохідний вуглеводень ароматичного ряду, безколірна рідина з різким запахом; хлористий бензил.

Бензилхлорид застосовують для отримання бензилового спирту та особливо бензилцелюлози (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. бензилхлорид — бензилхлори́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бензилхлорид — -у, ч. Ароматичний галогеновмісний вуглеводень; використовують для отримання бензилового спирту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бензилхлорид — бензилхлори́д (від лат. benzoe – ароматичний сік і хлориди) органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом. Застосовують для одержання бензилового спирту, складних ефірів бензойної кислоти тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука