бензилхлорид
БЕНЗИЛХЛОРИ́Д, у, ч., хім.
Галогенопохідний вуглеводень ароматичного ряду, безколірна рідина з різким запахом; хлористий бензил.
Бензилхлорид застосовують для отримання бензилового спирту та особливо бензилцелюлози (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бензилхлорид — бензилхлори́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бензилхлорид — -у, ч. Ароматичний галогеновмісний вуглеводень; використовують для отримання бензилового спирту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бензилхлорид — бензилхлори́д (від лат. benzoe – ароматичний сік і хлориди) органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом. Застосовують для одержання бензилового спирту, складних ефірів бензойної кислоти тощо. Словник іншомовних слів Мельничука