бензин

БЕНЗИ́Н, у, ч.

Безбарвна горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти.

Мотор джерґотів, наче хотів когось з'їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (М. Трублаїні);

Бензином тхнуть змертвілі трави При спопелілих бліндажах (А. Малишко);

Дещо перефразовуючи популярного в минулому політика, можна сказати, що бензин є одним із фундаментів цивілізації (із журн.).

△ (1) Етило́ваний бензи́н – моторне паливо, яке містить антидетонатор – тетраетилсвинець.

Щоб відрізнити етилований бензин, його фарбують у червоний колір (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. бензин — бензи́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бензин — [беинзин] -ну, м. (ў) -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. бензин — -у, ч. Безбарвна низькокипляча горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Бензин-розчинник — синтетичний бензин, що утворюється з оксиду водню. Етилований бензин — бензин із додаванням етилової рідини, яка підвищує його антидетонаційну стійкість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бензин — бензи́н (франц. benzine, від лат. benzoe – ароматичний сік) суміш вуглеводнів різної будови, безбарвна рідина. Застосовують як моторне паливо, розчинник.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. бензин — Легкозаймиста суміш легких вуглеводнів; безбарвна рідина з температурою кипіння 35 — 200ºС; розрізняють натуральний б. — нафтову фракцію з низькою температурою кипіння, та б. спеціальний; б. натуральний використовується, гол.  Універсальний словник-енциклопедія
6. бензин — БЕНЗИ́Н, у, ч. Безбарвна горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Мотор джерготів, наче хотів когось з’їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (Трубл., І, 1955, 74); Бензином тхнуть змертвілі трави При спопелілих бліндажах (Мал., II, 1956, 47).  Словник української мови в 11 томах