бентежно
БЕНТЕ́ЖНО.
Присл. до бенте́жний.
Чорні, глибоко посаджені очі дивляться на світ бентежно (Д. Бедзик);
// у знач. пред.
Микола ступав немов по розпечених кам'яних плитах, так йому було бентежно від однієї думки, що скрізь тут встає жива історія (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)