бентежний
БЕНТЕ́ЖНИЙ, а, е.
Який викликає хвилювання, тривогу; хвилюючий, тривожний.
Вранці вона прокинулась від бентежного почуття, що одразу облило всю її істоту, жахнуло серце (Григорій Тютюнник);
// Який виражає тривогу, хвилювання.
– Рятуйте! Рятуйте! – вирвався бентежний крик із далекої кімнати (С. Васильченко);
Саїд, не давши собі ніякої ради, схопився на ноги. В очах блимнули бентежні вогні (Іван Ле);
// Пройнятий, охоплений хвилюванням; схвильований, неспокійний.
Ніхто й ніщо не могло тепер спинити його бентежної, охопленої гнівом душі (А. Шиян);
Ніколи Не був він таким мовчазним, Сумним і бентежним (П. Воронько);
// Сповнений тривог, хвилювань.
Це було в бентежний серпень сорок першого року (О. Гончар);
* Образно. І моря бентежна плавба З моєю злилася ходою (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)