бентежний
БЕНТЕ́ЖНИЙ, а, е. Який викликає хвилювання, тривогу; хвилюючий, тривожний.
Вранці вона прокинулась від бентежного почуття, що одразу облило всю її істоту, жахнуло серце (Тют., Вир, 1964, 452);
// Який виражає тривогу, хвилювання.
— Рятуйте! Рятуйте! — вирвався бентежний крик із далекої кімнати (Вас., І, 1959, 259);
Саїд, не давши собі ніякої ради, схопився на ноги. В очах блимнули бентежні вогні (Ле, Міжгір’я, 1953, 335);
// Пройнятий, охоплений хвилюванням; схвильований, неспокійний.
Ніколи Де був він таким мовчазним. Сумним і бентежним (Воронько, Райком.., 1949, 20);
Ніхто й ніщо не могло тепер спинити його бентежної, охопленої гнівом душі (Шиян, Гроза.., 1956, 459);
// Сповнений тривог, хвилювань.
Це було в бентежний серпень сорок першого року (Гончар, Новели, 1954, 71).
Словник української мови (СУМ-11)