бентежитися
БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок.
1. Хвилюватися, тривожитися.
Душа в Копронідоса все-таки бентежилась і тривожилась (Н.-Лев., III, 1956, 397);
— Нехай там бідний рекрут не бентежиться (Фр., II, 1950, 340).
2. Приходити в стан замішання; ніяковіти.
Серед товаришів він завжди веселий, жартівливий, а це мовчить, бентежиться (Бойч., Молодість, 1949, 23);
Голосно ділиться [Кулик] з селянами своїми думками про капітана Дьяконова, ніскільки не бентежачись його особистою тут присутністю (Гончар, Таврія.., 1957, 329).
Словник української мови (СУМ-11)