бентежитися
БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок.
1. Хвилюватися, тривожитися.
Ірод боявся Івана [Хрестителя], знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Душа в Копронідоса все-таки бентежилась і тривожилась (І. Нечуй-Левицький);
– Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко).
2. Ніяковіти.
Голосно ділиться [Кулик] з селянами своїми думками про капітана Дьяконова, ніскільки не бентежачись його особистою тут присутністю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)