бентежити
БЕНТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.
1. Виклика́ти хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити.
Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку пориви? (Л. Укр., І, 1951, 135);
На фронт, на фронт!.. а на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм "Чумака"… І радість лоскотна бентежить наші груди… (Сос., Вірші, 1954, 38).
2. Викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь.
Щось бентежило, муляло його в присутності Каті (Коз., Вибр., 1947, 58).
Словник української мови (СУМ-11)