бентежно
БЕНТЕ́ЖНО. Присл. до бенте́жний.
Чорні, глибоко посаджені очі дивляться на світ бентежно (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 34);
// у знач. присудк. сл.
Микола ступав немов по розпечених кам’яних плитах, так йому було бентежно від однієї думки, що скрізь тут встає жива історія (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 55).
Словник української мови (СУМ-11)