береговий
БЕРЕГОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до бе́рег 1.
В берегових ямках лишилась вода (М. Коцюбинський);
Максим теж робив підкову, йдучи по схилах берегового пасма й повертаючи разом із тим пасмом на південний захід (І. Багряний);
Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч (О. Гончар);
// Розміщений, розташований на прибережних ділянках.
Заговорила берегова артилерія (В. Кучер);
Більшість вулканів земної кулі знаходиться в береговій зоні Тихого океану (з навч. літ.);
// Який дме з берега (про вітер).
Легкий береговий вітрець тріпотів широкими складками її білого плаття (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)