берегти
БЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. бері́г, берегла́, ло́; недок., кого, що.
1. Не давати витрачатися, зберігати цілим.
– За усіх усе зробить [Микола], ніколи не заліниться [лінується], хазяйського добра, як ока, береже (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ті гроші я берегла про чорну годину (І. Франко);
// Ощадливо витрачати, використовувати.
Нужда та злидні навчають і свого берегти, і чужого глядіти (Панас Мирний);
Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (М. Руденко).
2. Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування.
Молоді та дорогі щепи сохли, кострубатіли – не берегло їх дозорливе око (Панас Мирний);
// Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати.
Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (М. Коцюбинський);
– Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (О. Гончар);
// Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось.
Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Бережуть кордони Бійці-богатирі (М. Рильський);
* Образно. Бачу хати: ні цеглини, Ні замок не стереже: Стіни з вільхи та вербини, Правда двері береже (Я. Щоголів);
– Прощавай, синку! Хай доля береже тебе (О. Бердник).
3. Старанно підтримувати, цінувати, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.).
Маєте щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський);
Треба берегти кожну краплю снаги фізичної й душевної (І. Багряний);
– У нас люди вже навчилися високо цінувати і берегти почуття своїх друзів (В. Собко).
4. що. Дотримувати, пильнувати, виконувати.
Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє [Ісуса Христа] берегтиме, не побачить той смерті повік! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Українська жінка завжди берегла народні скарби, берегла кожну іскорку народного вогнища (з публіц. літ.).
(1) Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь кого, чого, чию і без дод. – дотримуватися морально-етичних правил гідності, боротися, захищаючи гідність кого-, чого-небудь.
– Хр-р! Хр-р!.. Ну, негіднице-повійнице! Ось так ти бережеш чоловікову честь! (В. Малик);
Решту своїх людей і решту своїх сил хотів я заховати, щоб боротися дальше за тих, що замість обороняти волю й честь, заколот чинять (Б. Лепкий);
Сама Оксана не зважала ні на ті очі, ні на ті слова, бо їй треба хліб заробляти, честь берегти (М. Стельмах);
– Вам, доньці таких статечних батьків, племінниці і учениці Драгоманова, не личить ставати під чужі знамена. Ви повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатись її (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)