берегти

БЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. бері́г, берегла́, ло́; недок., кого, що.

1. Не давати витрачатися, зберігати цілим.

– За усіх усе зробить [Микола], ніколи не заліниться [лінується], хазяйського добра, як ока, береже (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ті гроші я берегла про чорну годину (І. Франко);

// Ощадливо витрачати, використовувати.

Нужда та злидні навчають і свого берегти, і чужого глядіти (Панас Мирний);

Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (М. Руденко).

2. Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування.

Молоді та дорогі щепи сохли, кострубатіли – не берегло їх дозорливе око (Панас Мирний);

// Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати.

Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (М. Коцюбинський);

– Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (О. Гончар);

// Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось.

Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Бережуть кордони Бійці-богатирі (М. Рильський);

* Образно. Бачу хати: ні цеглини, Ні замок не стереже: Стіни з вільхи та вербини, Правда двері береже (Я. Щоголів);

– Прощавай, синку! Хай доля береже тебе (О. Бердник).

3. Старанно підтримувати, цінувати, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.).

Маєте щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський);

Треба берегти кожну краплю снаги фізичної й душевної (І. Багряний);

– У нас люди вже навчилися високо цінувати і берегти почуття своїх друзів (В. Собко).

4. що. Дотримувати, пильнувати, виконувати.

Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє [Ісуса Христа] берегтиме, не побачить той смерті повік! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Українська жінка завжди берегла народні скарби, берегла кожну іскорку народного вогнища (з публіц. літ.).

(1) Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь кого, чого, чию і без дод. – дотримуватися морально-етичних правил гідності, боротися, захищаючи гідність кого-, чого-небудь.

– Хр-р! Хр-р!.. Ну, негіднице-повійнице! Ось так ти бережеш чоловікову честь! (В. Малик);

Решту своїх людей і решту своїх сил хотів я заховати, щоб боротися дальше за тих, що замість обороняти волю й честь, заколот чинять (Б. Лепкий);

Сама Оксана не зважала ні на ті очі, ні на ті слова, бо їй треба хліб заробляти, честь берегти (М. Стельмах);

– Вам, доньці таких статечних батьків, племінниці і учениці Драгоманова, не личить ставати під чужі знамена. Ви повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатись її (М. Олійник).