берегти

БЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. бері́г, берегла́, ло́; недок., перех.

1. що і чого. Не давати витрачатися, зберігати цілим.

— За усіх усе зробить [Микола], ніколи не заліпиться, хазяйського добра, як ока, береже (Кв.-Осн., II, 1956, 349);

Ті гроші я берегла про чорну годину (Фр., III, 1950, 99);

// Ощадливо витрачати, використовувати.

Нужда та злидні навчають і свого берегти і чужого глядіти (Мирний, І, 1949, 354);

Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Руд., Вітер.., 1958, 128).

2. Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування.

Молоді та дорогі щепи сохли, кострубатіли, — не берегло їх дозорливе око (Мирний, IV, 1955, 205);

// Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати.

Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (Коцюб., II, 1955, 50);

— Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядав, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110);

// Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось.

Бережуть кордони Бійці-богатирі (Рильський, Урожай, 1950, 107);

*Образно. Бачу хати: ні цеглини, Ні замок не стереже: Стіни з вільхи та вербини. Правда двері береже (Щог., Поезії, 1958, 369).

◊ Берегти́ як зіни́цю о́ка (як о́ко, як о́ка в голові́) — пильно зберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь.

Які старі зв’язки з людьми були, то тих я бережу, як ока в голові, і тому я дуже радий,, що можу до вас знов писати (Стеф., III, 1954, 232).

3. Тримати в пам’яті, пам’ятати.

Молоде покоління будівників комунізму свято береже і виконує заповіти Ілліча (Рад. Укр., 26. І 1954, 2);

// Старанно підтримувати, цінити, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.).

Маєте щастя, що маєте веселу вдачу, добрив гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (Коцюб., III, 1956, 369);

— У нас люди вже навчилися високо цінувати і берегти почуття своїх друзів (Собко, Зор. крила, 1950, 30).