берегтися
БЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся; мин. ч. бері́гся, берегла́ся, ло́ся; недок.
1. Дбати про своє здоров'я, бути обачним, уважним до себе.
Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (М. Коцюбинський).
2. кого, чого, із спол. щоб і без дод. Бути пильним, обережним; остерігатися.
Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків (прислів'я);
Бережись, як огню! (Номис);
[Матушка ігуменя:] Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа [духу] мати, щоб від його [нього] захиститися (Панас Мирний);
Бережися байських подарунків. Вони – як гадючі зуби (О. Донченко);
Що можна порадити тому, хто заблукав у пустелі? Щонайперше – берегтися сонця, щоб уповільнити зневоднення організму (із журн.).
3. Постійно триматися в пам'яті, не забуватися.
Та не одна про нього [Михася] згадка Серед студентів береглась (С. Воскрекасенко).
4. Пас. до берегти́.
Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Ну, а честь? Вона з колиски Бережеться (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)