бережений

БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е.

Який усього остерігається; обережний, обачний.

– А він таки аж надто бережений! (із журн.);

// у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина.

– А все-таки стережися. Береженого й Бог береже (Панас Мирний).

БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до берегти́ 1, 2.

Любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вийняла [Марта] свою коричневу вовняну сукню .. і єдину пару фільдеперсових закордонних панчіх, бережену, як зіницю ока (В. Підмогильний);

Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (М. Бажан);

Він [Малгай] був зовсім не придатний служити санітаром навіть у такому Богом береженому госпіталі, як наш (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. бережений — бере́жений дієприкметник береже́ний прикметник обережний  Орфографічний словник української мови
2. бережений — I бер`ежений-а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до берегти 1), 2). II береж`ений-а, -е. Який усього остерігається; обережний, обачний. || у знач. ім. бережений, -ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бережений — ОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє обдумано, передбачливо, щоб не наразитись на можливу небезпеку, неприємність і т. ін.; який виражає обережність), ОБА́ЧНИЙ, ОБА́ЧЛИВИЙ, БЕРЕЖЕ́НИЙ, БЕРЕЖКИ́Й, ОГЛЯ́ДИСТИЙ розм., ОГЛЯ́ДНИЙ рідше, БА́ЧНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. бережений — БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2. Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165); *Образно.  Словник української мови в 11 томах