бережений

I бер`ежений-а, -е.

Дієприкм. пас. теп. ч. до берегти 1), 2).

II береж`ений-а, -е.

Який усього остерігається; обережний, обачний.

|| у знач. ім. бережений, -ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина.

Значення в інших словниках

1. бережений — бере́жений дієприкметник береже́ний прикметник обережний  Орфографічний словник української мови
2. бережений — БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний. – А він таки аж надто бережений! (із журн.); // у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. – А все-таки стережися. Береженого й Бог береже (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. бережений — ОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє обдумано, передбачливо, щоб не наразитись на можливу небезпеку, неприємність і т. ін.; який виражає обережність), ОБА́ЧНИЙ, ОБА́ЧЛИВИЙ, БЕРЕЖЕ́НИЙ, БЕРЕЖКИ́Й, ОГЛЯ́ДИСТИЙ розм., ОГЛЯ́ДНИЙ рідше, БА́ЧНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. бережений — БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2. Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165); *Образно.  Словник української мови в 11 томах