бережений
БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2.
Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165);
*Образно. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір (Коб., І, 1956, 449).
БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний;
// у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина.
— А все-таки стережися. Береженого й бог береже? (Мирний, IV, 1955, 232).
Словник української мови (СУМ-11)