бережок

БЕРЕЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до бе́рег 1, 3, 4.

Тече річка бережками, Тече річка лугом (з народної пісні);

Пальці руки знову побігли по бережку простирадла (Ю. Смолич);

В таборі все, було, трусяться над кожним із нас, море при самім бережку обгородили (О. Гончар);

Арсен стьобнув коня і риссю помчав уперед, до зеленого бережка (В. Малик).

2. перев. мн., рідко. Поля (у рукописі, книжці і т. ін.).

Письменник ще довго писав на бережках. На бережки він потратив [витратив] багато більше атраменту, як на розділ (М. Хвильовий);

Примітки нерідко виносяться на бережки сторінок (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бережок — бережо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бережок — -жка. Зменш. до берег.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бережок — Бережо́к, -ріжка́, -ріжко́ві, на -ріжку́; беріжки́, -ріжкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бережок — БЕРЕЖО́К, жка́. Зменш. до бе́рег. Тече річка бережками, Тече річка лугом (Нар. лірика, 1956, 209); Пальці руки знову побігли по бережку простирадла (Смолич, II, 1958, 275).  Словник української мови в 11 томах
5. бережок — Бережок, -жка м. ум. отъ берег.  Словник української мови Грінченка