берендеї

БЕРЕНДЕ́Ї, їв, мн. (одн. беренде́й, я, ч.), іст.

Кочові тюркські племена, які у кінці XI ст. під натиском половців осіли на київських, чернігівських, переяславських землях і перейшли під владу київських князів.

Знав він, що половці жорстоко розправляються з полоненими торками, берендеями та чорними клобуками, які зрадили степовій вольниці і заради спокійнішого і ситішого життя піддалися руським князям (В. Малик);

Літопис згадує не лише торків і печенігів, а й берендеїв (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. берендеї — -їв, мн. Тюркське кочове плем'я в південноруських степах в 11-12 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. берендеї — Кочові тюркські племена, з'явилися в Х ст. на пд. від кордонів Київської Русі; під натиском половців з кінця XI ст. перейшли під владу київських кн., оселилися по р. Рось та Пд. Буг; у літописах згадуються як частина чорних клобуків; поступово асимілювалися.  Універсальний словник-енциклопедія