беркий
БЕРКИ́Й, а́, е́.
1. до чого, розм. Те саме, що беручки́й 1.
Берка і здібна дівчина до всього (Ганна Барвінок);
– Я своєї Лукини за Уласа не оддам, бо він не дуже беркий до роботи (І. Нечуй-Левицький).
2. без дод. Те саме, що беручки́й 2.
Він не беркий, не чіпляється за колеса (Сл. Гр.);
Товариші допіру прийшли з роботи, змоклі до останньої нитки, вимазані в беркий сірий глей (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)