беркий
БЕРКИ́Й, а́, е́.
1. до чого, розм. Охочий, запопадливий до роботи.
Берка і здібна дівчина до всього (Барв., Опов.., 1902, 384);
— Я своєї Лукини за Уласа не оддам, бо він не дуже беркий до роботи (Н.-Лев., III, 1956, 336).
2. без додатка. Липкий, чіпкий.
Він не беркий, не чіпляється за колеса (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)