Словник української мови у 20 томах

беркутівець

БЕ́РКУТІВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Член спеціалізованого загону міліції “Беркут”.

Основу загону спеціального призначення становили оперативники, більш вишколені, ніж спецпризначенці та беркутівці (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. беркутівець — бе́ркутівець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови