беркутівець бе́ркутівець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках беркутівець — БЕ́РКУТІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Член спеціалізованого загону міліції “Беркут”. Основу загону спеціального призначення становили оперативники, більш вишколені, ніж спецпризначенці та беркутівці (з газ.). Словник української мови у 20 томах