бехати

БЕ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Важко падати.

По дорозі він часто бехав на землю, як лантух з половою (із журн.).

2. кого, що. Сильно бити, вдаряти.

* Образно. Але те, що вирішувалось у столиці, з усією силою бехало по наших мізках (з Інтернету).

3. кого, що. Кидати, жбурляти.

Удвічі більше, ніж у Європі, бехаємо їдла в свиней, а прирости – що кістку годуй! (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бехати — бе́хати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. бехати — -аю, -аєш, недок., розм., рідко. 1》 неперех. Важко падати. 2》 перех. Сильно бити, вдаряти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бехати — БЕ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. 1. неперех. Важко падати. 2. перех. Сильно бити, вдаряти.  Словник української мови в 11 томах
4. бехати — Бехати, -хаю, -єш, одн. в. бехнути, -ну, -неш гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113.  Словник української мови Грінченка