бехати
БЕ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Важко падати.
По дорозі він часто бехав на землю, як лантух з половою (із журн.).
2. кого, що. Сильно бити, вдаряти.
* Образно. Але те, що вирішувалось у столиці, з усією силою бехало по наших мізках (з Інтернету).
3. кого, що. Кидати, жбурляти.
Удвічі більше, ніж у Європі, бехаємо їдла в свиней, а прирости – що кістку годуй! (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бехати — бе́хати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- бехати — -аю, -аєш, недок., розм., рідко. 1》 неперех. Важко падати. 2》 перех. Сильно бити, вдаряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бехати — БЕ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. 1. неперех. Важко падати. 2. перех. Сильно бити, вдаряти. Словник української мови в 11 томах
- бехати — Бехати, -хаю, -єш, одн. в. бехнути, -ну, -неш гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113. Словник української мови Грінченка