бецман

БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам.

Велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло, ледащо.

Сей бецман дров не рубав, і води не носив, хати не топив (Номис);

– Ми ось разом підемо, – сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. – У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться! – сказала з серцем Горпина (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. бецман — бе́цман іменник чоловічого роду, істота здоровило, ледащо фам.  Орфографічний словник української мови
2. бецман — -а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бецман — (-а) ч.; мол. Те саме, що біоміцин.  Словник жарґонної лексики української мови
4. бецман — див. вайлуватий; дурний; ледачий; сильний  Словник синонімів Вусика
5. бецман — Бе́цман, -на; -мани, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бецман — БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо. — Ми ось разом підемо, — сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. — У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться!...  Словник української мови в 11 томах
7. бецман — Бецман, -на м. Неповоротливый человѣкъ, увалень, дубина, балбесъ. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.  Словник української мови Грінченка