Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
бецман —
бе́цман іменник чоловічого роду, істота здоровило, ледащо фам.
Орфографічний словник української мови
бецман —
-а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бецман —
БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам. Велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло, ледащо. Сей бецман дров не рубав, і води не носив, хати не топив (Номис); – Ми ось разом підемо, – сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл.
Словник української мови у 20 томах
бецман —
див. вайлуватий; дурний; ледачий; сильний
Словник синонімів Вусика
бецман —
БЕ́ЦМА́Н, а, ч., фам. Про велику, але неповоротку і ледачу людину; здоровило, вайло, ледащо. — Ми ось разом підемо, — сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. — У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться!...
Словник української мови в 11 томах
бецман —
Бецман, -на м. Неповоротливый человѣкъ, увалень, дубина, балбесъ. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.
Словник української мови Грінченка