билинний
БИЛИ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до били́на².
Кругла вежа бронепоїзда здавалася шапкою билинного витязя-богатиря (О. Донченко);
І ліс якийсь картинний, і чагарі надто билинні, й птахи нетутешні (О. Бердник);
Час уже нашому билинному богатиреві встати з правічної української фортеці-печі й почати рухатися (з публіц. літ.);
Скупими й точними барвами змалював О. Гончар урочисту, билинну красу прадавнього українського степу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)