бистрина
БИСТРИНА́, и́, ж.
Швидка течія, а також місце, де найшвидше тече вода в річці.
Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький);
Остап опиравсь бистрині з усієї сили.., пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський);
Несуться бистриною розложисті слов'янські байдаки (В. Стус);
Що далі від берега та ближче до бистрини, то тонший і небезпечний крижаний покрив (з газ.);
* Образно. Тепер все життя її вийшло з тихої і мутної заводі на широкий простір, на бистрину (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)