бистроплинний
БИСТРОПЛИ́ННИЙ, а, е, поет.
Який швидко плине, летить, тече.
Ловив [Кирило] нещирість і чув знеохоту, що блукала у ньому, як тінь бистроплинної хмарки (М. Коцюбинський);
Замріялась дівчина, в думках понеслася, мов на хвилях бистроплинної річки (І. Цюпа);
// Який швидко проходить, минає; скороминущий.
Для нього [Антона] не було різниці між дійсністю й сном .. Хіба життя не бистроплинний сон, а сон не життя? (М. Коцюбинський);
Одна нам показана доля – не даром прожить бистроплинні високі літа (С. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)