бистроплинний
БИСТРОПЛИ́ННИЙ, а, е. Який швидко плине, летить, тече.
Ловив [Кирило] нещирість і чув знеохоту, що блукала у ньому, як тінь бистроплинної хмарки (Коцюб., II, 1955, 211);
Замріялась дівчина, в думках понеслася, мов на хвилях бистроплинної річки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 87);
// Який швидко проходить, минає; скороминущий.
Для нього [Антона] не було різниці між дійсністю й сном .. Хіба життя не бистроплинний сон, а сон не життя? (Коцюб., II, 1955, 287);
Одна нам показана доля — не даром прожить бистроплинні високі літа (Криж., Гори.., 1946, 99).
Словник української мови (СУМ-11)