бистроокий
БИСТРОО́КИЙ, а, е. Який має жваві, бистрі очі.
Моргне бистроока, — готово! Не встоїть ніяка душа (Крим., Вибр., 1965, 277);
Вбіг бистроокий, рухливий, наче живе срібло, ..ад’ютант (Кучер, Голод, 1961, 74);
// Який має гострий, меткий зір.
Бистроокий, він зразу підглядів Івася (Мирний, IV, 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)